Пропала грамота
Аудиозапись
Дідько вкрав омріяні сни з очей. Не спалося.
Місяць птахом небесним присів точнісінько на горище.
Видно так у нас – оповідувачей - повелося:
Як рубає, то до пупа, а як бреше - то ще нижче.
П’яні ми від рутини – міцної, злої отрути,
Всі змарніли дива серед хтивих отих реклам.
Так нам хочеться від коханих своїх почути
Найчесніші слова: «Я за тебе душу віддам».
Вітер в чистому полі не кинеш за ґрати.
Знаю, зветься життям невловимая мить ця.
Залишається з кожного рогу волати:
«Схаменіться, божевільні! Це вам сниться!»
Реготіти злій долі потрібно в обличчя!
Тут інакше не вижити просто, юначе.
Бо відомо усім на Землі споконвіччя:
Раз козак співає – то душа його плаче.
