В країні першого снігу
В країні першого снігу
Живе найкраща з жінок.
Свого життя пише книгу,
Літає поміж зірок.
Моя незаймана мрія,
Моя утрачена рима.
Їй запалю ліхтарі я,
Та надішлю херувима:
Нехай стоїть за плечима,
Та негаразди відводить.
Хай доля зла та незрима
Ніколи їй не зашкодить.
Яких би бід не зазнали,
В часи вечірні та ранні,
Наче молитва звучали
Мої зізнання в коханні.
Для неї кожний мій подих,
Мандрую морем, землею.
Мов Одіссей, вчиню подвиг,
Щоб назавжди бути з нею.
Як заблукає стежинка,
Перетворю пекло в кригу.
Лише б чекала та жінка
В країні першого снігу.
