Страчена доля
Страчена доля стоїть, мов примара.
Плинуть з очей її синії хмари.
А під тим хмарищем война і смута
Доти рубатиме скривджену землю,
Доки не вилите море спокути
В поле, де впадуть майбутнього зерна.
Всіяне поле вогнем і залізом,
Ходить по полю самотній лелека,
Чорне, як ніч його спалене пір’я,
Тінь його тут лиш, а сам він далеко.
Сам він у вирій поніс чужі душі
Тих, хто загинув боронячи землю.
Йдуть за ним віддані, вірні і мужні,
Інші лишаються всохнувши стерням.
Тужать жнивці, від війни посивілі.
Поле гойдається душами мертвих,
Скніють тіла чиї в братніх могилах,
Топчуть які лави втомлених вершників.
Страчена доля стоїть, мов примара,
Доки не вилите море спокути.
Плинуть з очей її синії хмари,
А під тим хмарищем война і смута.
Страчена доля стоїть, та не мертва.
Різьблена крига, легка і прозора.
В грудях палає розкраєне серце,
З ран її ріки наповнюють море.
Отзывы
Лаврик Андрій22.11.2022
Чудова поезія!
Mortudex22.11.2022
Андрей, первый стихотворный опыт на украинском. Всегда считал, что мой уровень владения им слишком низкий, чтоб реализовать что-то интересное.
Вансович Нина26.06.2023
Mortudex, хороший опыт. Я на белорусском только одно написала. В 18 лет. И как-то не бралась больше. Не могу мысли соединить с языком.
Mortudex26.06.2023
Нина, угу, между способностью нормально разговаривать и способностью полноценную поэзию излагать на том же языке, года три крепкого труда и практики лежит... Я уже почти половину перебрёл.
