Шамбала

Шамбала знайдена там, де

Люди не мають бажань,

Аби з мовчання можна було кувати

Не тільки

Герби та списи.

Так і живеш -

Від себе, виключно від себе

Вимагай,

Для інших не проси,

Бо всі квіти усіх узбіч

Розпадаються на фітонциди й екстракти в цю

Дивовижну ніч,

Коли ти зі своєю тінню

Укладаєш пакти.

І знаєш, що сам себе обкрадеш

То на кадр, то на спогад,

То на формулу, то на вірш,

Але сили в собі знайдеш

Підводитись дедалі хутчіш,

Щоб із тисяч помилок

Та незграбних надій

Сплести ловця

Снів та ілюзій,

І ембарго накладене тільки на хаос,

І у серці - такий собі

Гербарію мовчазний водевіль

У спогадів лісосмузі.

Тінями зі світу Вергілія

Приходять ті, хто з тобою не привітались,

Вимпромінене світло відбивається звідусіль.

Для поезії, що вбрана в орфізм,

Для технократичного маніхейства

Потрібні неодмінна віра, що переходить у фанатизм

Та сумлінна увага до парадоксальних кейсів