Шамбала
Шамбала знайдена там, де
Люди не мають бажань,
Аби з мовчання можна було кувати
Не тільки
Герби та списи.
Так і живеш -
Від себе, виключно від себе
Вимагай,
Для інших не проси,
Бо всі квіти усіх узбіч
Розпадаються на фітонциди й екстракти в цю
Дивовижну ніч,
Коли ти зі своєю тінню
Укладаєш пакти.
І знаєш, що сам себе обкрадеш
То на кадр, то на спогад,
То на формулу, то на вірш,
Але сили в собі знайдеш
Підводитись дедалі хутчіш,
Щоб із тисяч помилок
Та незграбних надій
Сплести ловця
Снів та ілюзій,
І ембарго накладене тільки на хаос,
І у серці - такий собі
Гербарію мовчазний водевіль
У спогадів лісосмузі.
Тінями зі світу Вергілія
Приходять ті, хто з тобою не привітались,
Вимпромінене світло відбивається звідусіль.
Для поезії, що вбрана в орфізм,
Для технократичного маніхейства
Потрібні неодмінна віра, що переходить у фанатизм
Та сумлінна увага до парадоксальних кейсів
