Чорнії хмари, і ми просто неба

Чорнії хмари, і ми просто неба
Чорнії хмари, і ми просто неба.
Дощ знов періщить без сну та зупину.
У всіх, хто виживе, буде потреба –
В темряві бачити тих, хто загинув.
 
Голос загиблих чути у тиші,
Обриси їх помічати у людях.
Чуєш, щоночі скребуться миші?
А то не миші - коти у грудях.
 
Поки над світом б’ють блискавиці,
Стеляться сутінки вічної ночі -
Чорні, як чисті дитячі зіниці, -
Що бачили смерті на власні очі.
 
Чи то насправді мрія ворожа -
Школу змінити на темряву льоху.
Родич у Брянську є - дядя Сірожа,
Який їм не вірить, бо йому пo*yй.
 
Злодії, вбивці, та пo*yїсти –
Інших немає на тому боці.
Їм лиш бухнути, та смачно поїсти.
Й брехати! Брехати на кожному кроці!
 
Віри немає клятим чужинцям,
Орками бути – їхнє призначення.
Пиzдіти – як дихати тим ординцям,
Пиzдять вчителі, і пиzдить телебачення.
 
Усіх їх чекає сумний епілог,
Не допоможуть тиради запеклі.
Вони кукурікають, що з ними Бог,
А їм сатана смолу гріє у пеклі.
 
Гримить? Значить буде нещадна злива -
Тією водою гріхи позмиваємо.
До кулі козача душа невразлива.
Ми орків хрестили, ми й відспіваємо.
 
Темні години багато значать
Для тих, що під зливою куль виростають.
В майбутньому жодну сльозу не пробачать,
Бо деякі речі не пробачають.