Пліткарям

Не пізнавши себе до пуття,

Задля власної підлої втіхи,

Пліткарі лізуть в наше життя –

Визирають із льоху й зі стріхи.

 

Носа пхають у справи чужі,

Око сунуть в замкову шпарину.

Їх нахабство не має межі –

Мати сором негоже кретину.

 

Є безгрішним Їх плем’я святе!

То є янголів славні нащадки!

Вони знають про нас навіть те,

Про що зовсім не маємо гадки.

 

Все для користі, все для Вітчизни!

Мають функцію телеграфу.

Ці фанати брудної білизни

Заглядають до тебе у шафу.

 

Вони друзів та рідних своїх

Продадуть ні за цапову душу.

Тим, хто краще чужий бачить гріх,

При нагоді сказати я мушу:

 

«Дзижчите ви, немов комарі,

А брехати і пес не цурається.

Дорогі ви мої пліткарі,

Як цікаво живу, виявляється!»