the winner takes it all

Я не можу так. Заливає повінь.

Все, чим ми жили, цей потік розмив.

Поміж мене бій. Видиво любові

без твоїх очей, без твоїх плечей.

Навіщо та журба,

коли тебе нема.

І повінь не спасе.

Я розгубила все.

 

Вийшов нанівець, мов водиця тала

в луки оболонь, соняшний вогонь.

Сутінки зійшли. Я не запитала

за примари снів. Ти не відповів.

І знову ця журба,

відчуження пітьма,

навісним промінцем

навідмаш б′є в лице.

 

Буде день новий. На світанку пташка

знову заспіва все про те слова.

Молоде дівча принесе ромашку,

стане залюбки рвати пелюстки.

Залишиться одна

жадана і сумна,

як пісня молитов

невтішная любов.

 

Я не можу так, чуєте не можу.

Все, що в світі є - це ота любов.

Най почують всі нелюди ворожі

через полюси наші голоси:

сьогодні, назавжди,

без зради і вражди,

без путо і заков

нехай живе любов.