Лелека не лелече

У неба насподі із кошиком в дзьобі

крізь ніч і пустелю у кожну оселю

лелека до татка несе немовлятко -

за новим завітом ростити і жити

і вміти любити і жовте і синє,

і соняшні днини і ночі пустинні.

Над стріхами коша летить листоноша,

поштарик пернатий на крилах кошлатих,

листа надсилає від хати до хати

в небесній коперті, за межами смерті.

В такому одвічному переплетінні

і небо і нива, і жовте і синє.

На стрісі у клуні лежить коліщатко,

щоб доля до долі і серце без шпарки.

Крізь всі негаразди і всі колотнечі

ти чуєш, не стогне земля, не лелече,

тому що земля - вона все пересилить,

тому що єдине і жовте і синє.

 

світлина: Олександр Мурашко. Благовіщення. 1909.