Я буду з тобою
Коли крок свій наступний не знав до пуття,
І втрачав сенс життя, опускаючи зброю,
Лиш твій шепіт мене повертав до життя,
Коли ти говорила: «Я буду з тобою».
Як недоля на мене наводила перст,
Я фортеці здавав, як Пріам свою Трою.
Та, яких би у світі не сталось шаленств,
Ти мене запевняла: «Я буду з тобою».
Як хапала мене в гострі пазурі лють,
Випікаючи серце із грудей журбою,
І здавалось, чорти гарцювати почнуть,
Ти казала одне лиш: «Я буду з тобою».
Негараздам в обличчя лише посміхнусь,
І у пеклі – посеред скигління та вою -
Я дияволу хвіст підпалю, й повернусь,
Лише б знову почути: «Я буду з тобою».
