Я буду з тобою

Коли крок свій наступний не знав до пуття,

І втрачав сенс життя, опускаючи зброю,

Лиш твій шепіт мене повертав до життя,

Коли ти говорила: «Я буду з тобою».

 

Як недоля на мене наводила перст,

Я фортеці здавав, як Пріам свою Трою.

Та, яких би у світі не сталось шаленств,

Ти мене запевняла: «Я буду з тобою».

 

Як хапала мене в гострі пазурі лють,

Випікаючи серце із грудей журбою,

І здавалось, чорти гарцювати почнуть,

Ти казала одне лиш: «Я буду з тобою».

 

Негараздам в обличчя лише посміхнусь,

І у пеклі – посеред скигління та вою -

Я дияволу хвіст підпалю, й повернусь,

Лише б знову почути: «Я буду з тобою».