всюди життя
Ох, не проста у волі доля.
Неначе голуба крило,
то вилітає із долоні,
то не піднімеш, мов цебро.
То невагома, як пилинка.
то так прижме, хоч кіньми грай.
Авжеж, минає без зупинки,
котить, котить життя-трамвай.
Самотна колія - дві рейки.
Подоби дві. Одна любов.
Коли на волі соловейки
їм не потрібно молитов.
Як б'ють не дзвони, а негода,
не захистить скляне вікно.
Там є любов, де є свобода.
Ще не пшениця - вже зерно.
Йому рости, рости поволі
і вириватись із ярем,
щоб стати хвилею у полі
і на причасті пластівцем.
світлина: Микола Ярошенко. Всюди життя. 1888.
