Думки під килим листви замете
Думки під килим листви замете,
Жовтневе сонце блисне лиш на мить.
А я тобі розповім саме те,
Що зараз в серці найбільше болить.
Дозволь тобі я заспіваю пісні?
Лишу у тиші хоч голосу слід.
Наші тіла - неначе ґрати тісні –
Крізь них душі не дременути в політ.
Жбурляє кульку на рулетку круп’є –
В якому бачив це німому кіно?
Дощами осінь знову настрій псує,
Все відбирає доля, мов казино.
Злітають в небо, хто за правду страждав, –
Їх там зустрінуть, навіть крила дадуть.
А хто лишився, став міцним, наче сплав,
І сплав той вбивчий - це наснага та лють.
