Думки під килим листви замете

Думки під килим листви замете,

Жовтневе сонце блисне лиш на мить.

А я тобі розповім саме те,

Що зараз в серці найбільше болить.

 

Дозволь тобі я заспіваю пісні?

Лишу у тиші хоч голосу слід.

Наші тіла - неначе ґрати тісні –

Крізь них душі не дременути в політ.

 

Жбурляє кульку на рулетку круп’є –

В якому бачив це німому кіно?

Дощами осінь знову настрій псує,

Все відбирає доля, мов казино.

 

Злітають в небо, хто за правду страждав, –

Їх там зустрінуть, навіть крила дадуть.

А хто лишився, став міцним, наче сплав,

І сплав той вбивчий - це наснага та лють.