про говди

Не буди ти мене, не буди,

від життя не буди, Гавриїлe.

Дай мені хоч відлуння доби,

прибери свої янгольські крила.

 

Вознесе капеллан Отче наш​

В час, коли починаються днини.

Поміж мною і богом бліндаж,

а на серці - з тобою світлина.

 

В казанку закипає розмай,

чумаки шпацерують шляхами.

Не чекай ти мене, не чекай,

не заваб до Різдва небесами.

​

Крига скресне і вщухнуть вітри,

поросте синім льохом стежина.

Не жури ти мене, не жури

за таку необачну сльозину.

 

Над рікою ранкова імла

завиває меандри Дністрові.

Не була ти мені, не була

так жадана, як нині, любове.

 

світлина: Нагорянські скелі-говди на Дністрі