про меандри та розмай
Не буди ти мене, не буди,
від життя не буди Гавриїл.
Дай мені хоч відлуння доби -
гарувати без ангельських крил.
Вознесе капеллан Отче наш.
В час, коли починаються сни.
Поміж мною і богом бліндаж,
а на серці світлина, де ти.
В казанку закипає розмай,
зорі вказують правильний шлях.
Не чекай ти мене, не чекай,
До Різдва на своїх небесах.
Крига скресне і вщухнуть вітри,
поросте синім льохом межа.
Не жури ти мене, не жури
за несказані вчасно слова.
Над рікою ранкова імла,
завиває меандри Дністер.
Не була ти мені, не була
так жадана, як нині тепер.
