про властівку

­Вже не спиться, не сниться. Весна.

Тільки серцe судомить мерщій

ненаситна війна.

Не зозуля - луна

від розриву - диктує вірші.

Окопалась у житі вiйна

сотнінадцять нескорених діб.

Скільки ще ця весна,

скільки вб′є ця весна,

лише ластівка знає в гнізді.

Перед наступом тиша така,

що ні бог не спасе, ні бліндаж.

Ця весна так тривка,

ця весна так тонка,

як в соборі готичнім вітраж.

Двадцять третя на світі весна.

Першоцвіти застигли в льоду.

- Ти для чого, війна ?

- Ти навіщо, війна ?

- На біду, на біду, на біду.

П′є війна недозріле вино,

найміцніше за узи ярма.

Ластів′ятко само,

в смутку б′ється в вікно.

Відпусти його, весно, дарма.