1/4

Ми мандрували лагідним надвечір’ям,

Сутінки нам шепотіли сумні вірші.

Я витирав твої сльози сухим ганчір’ям

Своєї здатної все увібрати душі.

 

Мила моя, хороша, прошу, не сердься.

Хочеш, до ранку будемо разом вештаться?

Іншій віддав я більшу частину серця,

То чи потрібна тобі, мов на здачу, решта ця?

 

Решта – огризок того, що колись кохало,

Билось, співало, тілом ганяло кров.

Інша занапастила, причарувала,

Бачиш, і зараз мова про неї знов.

 

Очі твої – блакитнії два озЕрця,

Крига мина їх і під час лютих зим.

Ніжно шепочеш: «Згодна на чверть твого серця,

Тільки б воно завжди билось у такт з моїм».