1/4
Ми мандрували лагідним надвечір’ям,
Сутінки нам шепотіли сумні вірші.
Я витирав твої сльози сухим ганчір’ям
Своєї здатної все увібрати душі.
Мила моя, хороша, прошу, не сердься.
Хочеш, до ранку будемо разом вештаться?
Іншій віддав я більшу частину серця,
То чи потрібна тобі, мов на здачу, решта ця?
Решта – огризок того, що колись кохало,
Билось, співало, тілом ганяло кров.
Інша занапастила, причарувала,
Бачиш, і зараз мова про неї знов.
Очі твої – блакитнії два озЕрця,
Крига мина їх і під час лютих зим.
Ніжно шепочеш: «Згодна на чверть твого серця,
Тільки б воно завжди билось у такт з моїм».
