Віщунка
В таборі гітара дзвінко грала,
Пристрасні жінки трясли спідницями.
А стара циганка віщувала,
Та блищала чорними зіницями.
Лиш мовчав я на її зітхання, -
На долоні все - немов у книзі,
Говорила: «Втратив ти кохання,
І застигло серденько у кризі.
По польоту завжди видно птицю,
Ти ж і захистиш і приголубиш.
Бачу, що змарнуєш ти дрібницю,
А за нею й голову загубиш.»
І лиш морок чорну брів насупив,
Зрозумів - віщунка не збрехала:
Син циганський гаманець поцупив,
А циганська донька серце вкрала.
