Віщунка

В таборі гітара дзвінко грала,

Пристрасні жінки трясли спідницями.

А стара циганка віщувала,

Та блищала чорними зіницями.

 

Лиш мовчав я на її зітхання, -

На долоні все - немов у книзі,

Говорила: «Втратив ти кохання,

І застигло серденько у кризі.

 

По польоту завжди видно птицю,

Ти ж і захистиш і приголубиш.

Бачу, що змарнуєш ти дрібницю,

А за нею й голову загубиш.»

 

І лиш морок чорну брів насупив,

Зрозумів - віщунка не збрехала:

Син циганський гаманець поцупив,

А циганська донька серце вкрала.