Це не має визначення
Аудиозапись
Це не має визначення,
Та має суттєве значення.
Як настане тризна - чи я
Збережу останнє побачення
У собі. Як у Луврі полотна
Да Вінчі та Боттічеллі.
Ця печаль незворотна,
Як пісня у приймачеві,
Що поверне мені
На хвилиночку нас минулих,
Серце в ребер труні
Зашумить, наче дикий вулик,
Заболить! Запече!
Тектонічні зсунуться плити.
Час рікою тече,
Його рух нам не зупинити.
Наша правда гірка,
Сум душі не загониш в будку.
Якщо час – це ріка,
Він впадає у море смутку.
А в тім морі кити -
Їх з’єднала ехолокація.
Ті кити – я і ти,
Наша смерть – лиш реінкарнація.
Через сотні віків,
Крізь мільйони космічних вимірів,
Все по крихтам зі слів
Я тебе шляхом влучної рими вів.
Наче цар Одіссей,
До своєї я плив Ітаки.
Знав і ямб і хорей.
Люди статку та гольтіпаки
Бігли за кораблем,
Та співали мої катрени:
І циклоп Поліфем,
І гучні чарівні сирени.
І коли я приплив,
Все сказав, і усіх подужав,
Серед проклятих злив
Від печалі я занедужав.
Та за крок до мети
Побив глечики із юрбою!
Бо вони – це не ти.
Ніхто з них не стане тобою.
Ось стою на краю,
Розумію – життя – омана.
І горлаю: «Люблю!».
Тільки ти не чуєш, кохана.
