Ворожіння

Нумо, вітер з Покуття, вкажи но дорогу до кращої

 

долі. Сиві повісма опришків, як льон майорять на вітру.

 

Брати на Пониззі голос почують трембіти прокволий.

 

Холод сталевий від бартки почує між ребер клятий пілат.

 

Мури високі ординські, одначе, не вищі за гори.

 

Ворога схили Дніпрові зведуть, мов чистилище, нанівець.

 

Кручі і луки, плаї і лани і гаї і пороги

 

до звитяги наблизять героїв і Землю до лагідних літ.

 

---

 

світлина: Микола Пимоненко, "Святкове ворожіння", 1888.