про щемкий вересень

Шумить садок на березі ставка.

Ти чуєш, вересень, це я кохаю​.​

Віншуй у вирій журавлину зграю.

Як виднокрай моя любов тривка.

 

Таке коротке нам судилось літо.

Зате який же серпень був п'янкий.

Шумить бузок, на нім пожовклі квіти,

незрізані, і в серці біль щемкий.

 

На часі заморозь і коні в стайні

і під озимі брати лемеші.

На те і вересень, що не останній.

На те і мальви, щоб були вірші.

 

Шумлять сади, вітрами оповиті.

Несуть любов по всій землі вітри.

Такої більше не знайти на світі,

хоч всі ромашки тричі обірви.

 

світлина: Микола Пімоненко, "На річці", 1900.