за мотивами 39-го
Чи можу я співати гімн тобі,
як ти моя найліпша половина,
коли твій посміх у моїм гербі,
і оберіг мені твоя світлина ?
Нарізно жити є один резон -
аби віддати кожному належне
і заробити право на полон
для себе в самоті, як світ, безмежній.
Прощай розлука, чорна із тортур,
сумне дозвілля щуплої свободи.
Руйнуй, кохання, недоступний мур,
черпай долонями зірок клейноди.
Через сніги і льодовиті океани
тобі, любов, тобі моя осанна.
