про кохання серед руїн, або за мотивами 157-го
Публічний торг не має доброти,
коли краса не більше, ніж націнка
до панської спокуси наготи
душі живої, як в руці сніжинка.
Найважча ноша - це твоя ганьба,
хоча вона всього ефірна пляма,
не розгинає більше за горба
на зламаним хребті царя Пріама.
Пройде і штиль, і біль, і буревій.
Спіймати чайку неспроможні хвилі.
Нехай ти зраджений, але ж ти мій,
як зорепад на Спас на небосхилі.
Коли журба товста - кричать вуста,
і бризки слів лише луна в могилі.
світлина:
Edward Coley Burne - Jones ( 1833 - 1898 )
´´Love Among the Ruins´´ , 1873.
