Остання надія на життя

Сидить у вікна жінка стара,
Тримає в руках пожовтілі листочки.
Єдина надія про її синочка.
Що живим він зостався,
Що прийде, приголубить 
І матір. В хату поведе.
Та пройшло вже пів століття,
А синочок все не йде.
Отримала звістку жінка стара:
Що її єдину дитину 
В братню могілу 
Сиру й мокру поклали,
І командирьською честю
За спасіння відчизни 
Його вшанували.