За вітром

Кобальт синій змішався з блакиттю...

Білі хвилі зриваються янгола крилами...

Янголята за вітром летять і миттю

Надихають човни, що пнуться вітрилами.

Сильно море кричить, що не чутно думок...

Бо солоне щастя не хоче віддати.

Я цілую пісок на губах. І крок

Відділяє від прірви морської...Сміятись!

Пити зілля солоне! Повітря і небо!

Повертаю від вітру обличчя і мрію.

То едина одвічна важлива потреба.

Розказати лиш морю її я посмію...

 

Фото автора.Сопот,Польща