Блазні

Так Господь велів – мовляв, щоб були блазні

В цьому світі, зліпленому докупи

З праху вічності. Блазнів би тих до лазні.

Там помити рота й надерти дупи.

 

Блазень знає три слова. З них два - матюччя.

Третє – «Дай». Брудні рученята тягне,

І хапає все. Це благополуччя

В нього зветься «Чесність». Чого він прагне?

 

Щоби блазень став головним у цирку!

Щоб блищав короною на престолі!

Поки ж підглядає він у кватирку –

Як у інших файно ідуть гастролі.

 

Що для нього зайве – це власна думка,

Він за обрій логіки мозок вислав.

Всі його ідеї – жована гумка,

Що до нього солідніший блазень висрав.