Якщо немає Сонця

Якщо немає Сонця, то варто стати ним.

І вказувати напрям людcьким серцям земним.

Нагадувати вранці про днів шалений лет.

Про мрії, що сплітає нам ультрафіолет.

А ввечері - про сито, щоб сіяти думки:

Важкі - в плетену скриньку, а в ситечко - легкі.

Просіявши крізь сито, їх посадити там,

Де з сонячним цілунком радітиме садам,

Полям, морям і горам небесний дивокрай.

Плекати їх натхненням, зростивши власний Рай.

Якщо немає Сонця, то Місячна пора

Тобі плестиме в коси чарівну пектораль.

І ти вночі посадиш оті тяжкі думки.

Бо в місячному сяйві ті зійдуть залюбки.

Та проростуть корінням до пекла, до глибин.

Сховаються у нішах таємних порожнин.

Серпанком млявих рішень зависнуть біля ніг

Невпевненість і туга. І ніч, як оберіг,

Тобі навічно вручить той золотавий лук

І викарбує світлом своїх чарівних рук

Таємнеє послання про Сонце і про те,

Хто промінь в душах має і серце золоте.

Якщо немає Сонця, то варто стати ним.

І вказувати напрям людcьким серцям земним.

 

Sopot