Сопотські Човники

Cопотські човники...Жовте...блакитне.

І прапорці на кормі пломеніють.

Щось таке торкнуло, тепле і рідне...

Балтики дивні простори синіють.

"Kochana moja" зі смугою ніжной,

Як наречена на жовтім пісочку.

В світлі яскравому так дивовижно -

Ніби на човник наділи сорочку!

Чом вас люблю я, човники милі?

Ніби рідненькі ви мені стали.

Вас зачекалися бурі і хвилі.

Далі з вітрами вас повінчали.

Я зупинилась...А прапор тріпоче.

Ніби морзянку вітрець вибиває.

Ніби мені розказати щось хоче.

Те, що на світі ніхто ще не знає,

Ті таємниці підслухав у моря,

Та водоплеском сивим шепоче.

Ранок визбирує дрібнії зорі,

Їх на бурштин в моря вимінять хоче.

Сопотські човники...Линуть з вітрами

Мрії про дім і дороги з чужини.

Хмар височіють білії брами.

Точно такі, як в моїй Україні.

 

Диптих "Сопотські Човники" 999 копія, акрил