08.08.
Ось та, що запалює зорі, є
Спокуса в ній бачити музу.
Без неї мій світ божеволіє,
Втрачаючи залишки глузду.
Ось дівчина з пороху й рути,
Всіх планів моїх протилежність.
Я з вуст її випив отрути
Вже стільки, що маю залежність.
Ось моє кохання нескорене
Благає його таврувати.
І небо заквітчане, зоряне,
Без неї нагадує ґрати.
Ось брага з печалі та відчаю,
Яку перетворим на вина ми.
Ось я поцілунком засвідчую
Тріумф над лихими новинами.
