Сонячний промінь сяйнув у шибу

Сонячний промінь сяйнув у шибу,

Думки він плавить слухняним воском.

В житті проблема такого штибу -

Іде полеміка серця з мозком.

 

І мозок каже: «Якого біса?

Сховаймо спокій хутчіш під щит ми!»

Танцює серце, мов той гульвіса,

У нього власні, шалені ритми.

 

А мозок знову своє торочить:

«Облиш її. Не тебе кохає».

Журба знов серце, як камінь, точить –

По краплі спогадами вбиває.

 

І так щоранку, щодня, щоночі,

Кожного вечора. Ніби графік:

Серце до неї зірватись хоче,

А мозок каже: «Ну її на фіг!».