Вечір ніжно пригорнув обійстя

Вечір ніжно пригорнув обійстя,

Час спинив свій вічний плин на мить.

Задушевна солов’їна пісня

У саду замріяно звучить.

 

У тій пісні радість із журбою

Помирити прагне вільний птах.

Вітер спочиває під вербою,

Й бачить, певно, буревій у снах.

 

Пес гарчить, ой, хай би йому трясця!

Кіт старий пильнує горобців.

А ми віримо, що неодмінно щастя

Знайде шлях до нас між манівців.

 

Сонечко зникає в кронах листя,

Липи цвіт так солодко п’янить.

Задушевна солов’їна пісня

У саду замріяно звучить.