Самотність

Ще один день пішов незворотньо,

Слухаєш внутрішню пересторогу.

Думаєш, друже, тобі самотньо?

А ти уяви, як самотньо Богу.

 

Серед усіх наших стогонів й криків,

Поміж прохань, зітхань та претензій.

Кожного дня з мільярдів ніків

Безліч прохань та гнівних рецензій.

 

Кажуть, мовляв, кепсько все на світі!

Стверджують, що обділив увагою.

Хтось ображається, що в лахмітті,

Інші говорять - біда з наснагою.

 

Горе найперше – грошей замало,

Ниють, що їм не щастить в коханні.

Декого просто життя дістало,

Більшість обдурена у сподіванні.

 

Є і такі, в кого наче чудово

Все, але клепки не вистачає

Це зрозуміти. Життя чужого

Понад усе кожен з нас бажає.

 

Господь десницю уверх піднесе,

Нашвидкуруч, часу не гаючи,

Він натискає «виділити усе»,

Та й видаляє геть, не читаючи.