Не вбила, а так – лиш пройшла по дотичній
Не вбила, а так – лиш пройшла по дотичній,
Хоч спогадів лезо іще душу крає.
І серце у скрині тепер герметичній
Лежить і нікого вже не покохає.
Ще квітне для когось свята твоя врода,
І грішний характер псує комусь нерви,
А що ж таке бісова ота Свобода –
Можливість здійснити великі маневри.
Не маю я вміння триматися гурту.
Ні боргу, ні кодексу, ні зобов’язань.
У цьому лихому театрі абсурду
Я сам собі лицар, і сам собі блазень.
Сидіти у тиші, давно уже звичній,
Кричати в матрац, як мовчати несила.
І думати: «Курва! Пройшла по дотичній!
А так відчувається, нібито вбила.»
