Піаніст

Він грав на клавішах, вона на нервах.

Вони кохалися у перервах.

Всю ніч лунав в ресторані джаз,

Під плин октав зупинявся час.

Її вважали колеги стервою,

Він – Афродитою, чи Мінервою.

Пускали бісиків очі сині -

Немов дитина в тілі богині.

Казали люди, що навіжена,

Лиш до такої пристрасть скажена.

Всі ваші пункти в списку «нормальності»,

Служать антонімом геніальності.

Про ті таланти в Бога питати:

Хтось вміє грати, а хтось кохати.

А вранці, як порожніла зала,

Він їй співав, вона танцювала.

Бо навіть в маршеві площадному

Завжди присвята комусь одному.

Білизну скинувши та маніжку,

По черзі «Dunhill» курили в ліжку.

І після всіх тих святих моментів,

Її підрізав котрийсь з клієнтів.

 

«Що звучить там у прірві? На самім краю?»

«Чуєш, мила? Рей Чарльз – «A Song For You»

Розірвалася доля, подібно струні,

Тільки дощ грав прощальний етюд по труні.