Вавилон
" І сказали вони: побудуємо собі місто і вежу,
висотою до небес, і зробимо собі ім’я."
(Книга Буття 11:4)
Душу носить від краю до краю,
Позолоту змив дощ з ікон.
Як я тут опинився, не знаю, -
В місті з назвою - Вавилон
Ми втомились від участі в змовах
Серед злодіїв та повій.
Теревенимо на різних мовах,
Хоч здається, що на одній.
Ми будуємо прокляту вежу,
З кожним поверхом ближче крах.
Вже давно апатично я стежу,
Як всі діляться по таборах.
Слово «Бог» зникло геть з лексикону,
По секрету сказав виконроб,
Що стрибав до зірок Вавилону,
Та об стріху розбив собі лоб.
