Безсоння

Лізуть вночі у кватирку знадвору

Сни – мов примари. Жену ту потвору.

Доля малює світ темними барвами.

Мертвим минулим, підступними лярвами

Спогади душу - як власність - таврують,

В карцер жбурляють, та пильно вартують.

Що тут робити, та що ворожити?

Як Хомі Бруту - до ранку б дожити.

Знов біля ліжка святе креслю коло.

Де ж він – світанок, чому йде так кволо?