Дзусь
С.Р.
Ще чотири години до ранку.
Все тихіше співа Христинок
недосяжну свою забаганку -
поодинці лишитись удвох.
Знову сон і любов несумісні,
і туман обіймає, не ти,
і ми чуємо, десь на узліссі,
як по рейках стучать поїзди.
Ледь потріскує ніч у багатті,
і я більше себе не боюсь.
Зацілуємось в самопосвяті !
Ну-ну, котику! Цур тобі, дзусь...
