Серце знає

Серце знає щось, та мовчить...

Бо небес тривожна блакить

Бо солоний присмак води,

Бо не хочеш бути один.

Ця весна шаленіла від зла.

Мерзла, бідна, та буйно цвіла.

Сонце знає, що має гріхи,

Та вертались додому птахи.

А під тим лебединим крилом

Рай земний тихо марив теплом.

Як позичити в сонця тепла?

Як могла б, то своє віддала.

Серце знає щось, а туман,

Бо так довго була та зима...