Цить,Нехамо!

В небі темно, ніби у кишені:

У безодні дріб'язком - зоря.

Повна сліз, бездонна, нескінченна

Нічка, ніби свічка, догоря.

Ти мовчи, Нехамо, помолися,

Ніч твоя - порожніх сліз туман.

Вогник свічки тьмяно засвітився!

Замовчи, бо слів таких нема...

Ранок, день - спливають, як омана...

Що ж кричати в дзбан? Нехамо, цить!

- У дочки моїй на серці рана,

І синам коханим не щастить...

-Цить, Нехамо, ти щоночі плачеш!

- Жінко, цить, вночі бо люди сплять!

Материнське серце не ледаче,

Розганяє силу злих проклять...

Тихо так опівночі. І темно.

Чути лиш молитви тихий крок.

Слово Богоданних книг священно,

Тільки не прогнати тих думок...