Цить,Нехамо!
В небі темно, ніби у кишені:
У безодні дріб'язком - зоря.
Повна сліз, бездонна, нескінченна
Нічка, ніби свічка, догоря.
Ти мовчи, Нехамо, помолися,
Ніч твоя - порожніх сліз туман.
Вогник свічки тьмяно засвітився!
Замовчи, бо слів таких нема...
Ранок, день - спливають, як омана...
Що ж кричати в дзбан? Нехамо, цить!
- У дочки моїй на серці рана,
І синам коханим не щастить...
-Цить, Нехамо, ти щоночі плачеш!
- Жінко, цить, вночі бо люди сплять!
Материнське серце не ледаче,
Розганяє силу злих проклять...
Тихо так опівночі. І темно.
Чути лиш молитви тихий крок.
Слово Богоданних книг священно,
Тільки не прогнати тих думок...
