В потоці часу

В потоці часу марить далечінь,
І в нім незмінні кати та пророки.
А ми живемо. Виросли нівроку,
Не боячись ні злетів, ні падінь.
Не було б історичного сміття,
То біллю б не палало майбуття.
 
Проте на кожен епохальний мир,
Худий чи товстий, знайдеться потвора,
Яка зруйнує храм, посіє горе,
Занурить людство у багряний вир.
І крик від хрещення того луна,
Що плаче навіть сивий Сатана.
___________________________
Перевод
 
В потоке времени далёко спит,
Там неизменны палачи... пророки.
А мы живём. Нам наплевать на сроки,
Шагая в ногу под задорный бит.
И будущее б не терзал пожар,
Когда б не исторический угар.
 
Но вот на каждый эпохальный мир,
Худой ли, толстый, сыщется уродец,
Который храм сожжёт, наколобродит,
Купель багрянцем изотрёт до дыр.
И от крещения такого крик,
Что даже плачет Сатана-старик.