В потоці часу

В потоці часу марить далечінь,

І в нім незмінні кати та пророки.

А ми живемо. Виросли нівроку,

Не боячись ні злетів, ні падінь.

Не було б історичного сміття,

То біллю б не палало майбуття.

 

Проте на кожен епохальний мир,

Худий чи товстий, знайдеться потвора,

Яка зруйнує храм, посіє горе,

Занурить людство у багряний вир.

І крик від хрещення того луна,

Що плаче навіть сивий Сатана.

___________________________

Перевод

 

В потоке времени далёко спит,

Там неизменны палачи... пророки.

А мы живём. Нам наплевать на сроки,

Шагая в ногу под задорный бит.

И будущее б не терзал пожар,

Когда б не исторический угар.

 

Но вот на каждый эпохальный мир,

Худой ли, толстый, сыщется уродец,

Который храм сожжёт, наколобродит,

Купель багрянцем изотрёт до дыр.

И от крещения такого крик,

Что даже плачет Сатана-старик.