Сумління
Знайомий філософ столичного інституту,
Писав дисертацію «Сутність людського сумління».
Він стверджував: «Кожен на світі несе спокуту
Свою, та гуртовно сучасного з ним покоління»
Точили ми ляси під пиво та «Єгермейстер»,
Він ніс, наче прапор, ідею. Волав мені «Чуєш?!?
То істина, друже: сумління – воно як гейзер –
Його не сховаєш, не знищиш, не заасфальтуєш.»
Парирував я, що сумління – то вроджена якість
Прокляття диявола, чи то покликання Боже
Як схильність до чарки, чи – краще – до малювання.
Воно або є, або зовсім з’явитись не може.
Звісно, ми знали, що впертюхи – значить безумці.
Та кожен натхненно лупив себе п’яткою в груди.
Ми так і лишились при впевненій власній думці.
А ви як вважаєте, хто з нас мав рацію, люди?
