Сумління

Знайомий філософ столичного інституту,

Писав дисертацію «Сутність людського сумління».

Він стверджував: «Кожен на світі несе спокуту

Свою, та гуртовно сучасного з ним покоління»

 

Точили ми ляси під пиво та «Єгермейстер»,

Він ніс, наче прапор, ідею. Волав мені «Чуєш?!?

То істина, друже: сумління – воно як гейзер –

Його не сховаєш, не знищиш, не заасфальтуєш.»

 

Парирував я, що сумління – то вроджена якість

Прокляття диявола, чи то покликання Боже

Як схильність до чарки, чи – краще – до малювання.

Воно або є, або зовсім з’явитись не може.

 

Звісно, ми знали, що впертюхи – значить безумці.

Та кожен натхненно лупив себе п’яткою в груди.

Ми так і лишились при впевненій власній думці.

А ви як вважаєте, хто з нас мав рацію, люди?