Я торкаюся стін

Ночь Этики

Я торкаюся стін, і вони залишають слід

На руці, що не знає крові - слизький, брудний.

Я до світла шукаю колишній яскравий Світ,

Він давно потонув і тут, де нема війни,

В безкінечності мороку.

Розум навічно спить,

Та мені не заснути,

Поки любов мою

Привести до спокути не можу

В пречистий скит,

Що чекає мене, напевно, лише в раю.

Тож шукатиму стежку серед всіх шляхів земних,

Аби світ за очі, власну забути тінь.

А не можна - лишуся живою серед німих.

Віро моя, тільки ти мене не покинь!