На дотик
Мушля здатна ввібрати в себе шуми океану:
Стогін бурі, шторми та співи далеких екзотик.
Так і ти поглинаєш мене замість снів дурману.
Від цієї ночі я знаю кохання на дотик.
Ми слухняно упали у прірву сьомого неба.
Твоє тіло – мов аркуш. Автограф моїх укусів.
Так! Ця спрага нестерпна, нагальна моя потреба.
Кращий вижити спосіб – піддатися тій спокусі.
Ось тремтиш у руках моїх, як у вогні метелик.
Ми у книзі життя – два споріднених дієслова.
Доп’ємо один одного так - за келихом келих,
Аж доки не зійде надворі зоря світанкова.
Ти танцюєш в кімнаті в котрійсь із моїх сорочок,
Що майже до п’яток тобі дістає рукавами.
На ґанку калачиком ранок згорнувся в клубочок -
Муркоче про ніжність, що зась передати словами.
