На дотик

Мушля здатна ввібрати в себе шуми океану:

Стогін бурі, шторми та співи далеких екзотик.

Так і ти поглинаєш мене замість снів дурману.

Від цієї ночі я знаю кохання на дотик.

 

Ми слухняно упали у прірву сьомого неба.

Твоє тіло – мов аркуш. Автограф моїх укусів.

Так! Ця спрага нестерпна, нагальна моя потреба.

Кращий вижити спосіб – піддатися тій спокусі.

 

Ось тремтиш у руках моїх, як у вогні метелик.

Ми у книзі життя – два споріднених дієслова.

Доп’ємо один одного так - за келихом келих,

Аж доки не зійде надворі зоря світанкова.

 

Ти танцюєш в кімнаті в котрійсь із моїх сорочок,

Що майже до п’яток тобі дістає рукавами.

На ґанку калачиком ранок згорнувся в клубочок -

Муркоче про ніжність, що зась передати словами.