Антивоєнне 2. Поміж

Моє небо занадто чисте,

В цьому місті занадто тихо.

Як впізнати в людині листя, Та відчути, що значить лихо?

Тільки я назавжди десь поміж,

Кожний вибух - це ніби просто

Крізь завію ведуть босоніж

До осліплих катів на розстріл,

Кожну краплю чиєїсь крові

Серце знов забере до себе.

Де ще сили, в якому схові,

Взяти, щоб розуміти - треба? Скільки можна без тями спати,

Міркувати, що все минає,

Поки душі ламають ґрати

Ребер?

Хіба хтось знає?

Наче міст між двома світами...

Вічна місія без початку

І завершення,

Райдуг гами

Поступово зійдуться в цятку,

Зникне простір, а ми - раніше,

Мов ніколи не існували.

В цьому фільмі ніхто не вижив,

А про нас ще розкажуть далі.