Водограй
Водограй твоїх обіймів
Та мереживо цілунків,
Хоч які були ми різні,
Та серця гриміли лунко.
Так ми прагнули свободи,
Що за руки не тримались,
Та щоразу за негоди
Ми тихенько обіймались.
Тільки доля нездоланна
Вусібіч людей кидає,
Там, де я, є тепла ванна
І немає водограю.
Там, де ти, високі гори,
І вужі, джмелі, лисиці,
У мереживо розмови
Ти вплітаєш печериці.
З рюкзаком би - і до тебе,
Перетнути всі струмочки,
Але гнівається небо,
Коли бачить сум дівочий.
Добре, добре, я не плачу,
Та ім'я шепочу інше...
Конспірація побачень
Дасть в житті відчути більше.
