Зорі падали

Пам'ятаєш, як зорі падали?

Ми стояли, такі закохані,

Не могли собі дати ради ми,

Говорили таємними строфами.

 

У Шекспіра в рядках зіницями

Ми читали, молились подумки

За майбутнє, боялись відстані,

А ще більш - мимовільних дотиків.

 

У житті, в цій антиутопії,

Ми поринули вглиб трагедії,

Але й досі сни гріють строфами,

А конфлікти - мов інтермедії.

 

Пам'ятаю, що зорі падали.

Від пліток ми вже натерпілися...

Хоч минуле й не наздогнали ми,

Але влітку добре зігрілися.