Монолог

Зачем ты так, сестра? Остановись!

В страданиях и матушка, и братья.

Отец наш, давший каждой из нас жизнь,

Он перестал с иконы улыбаться.

 

Кохаю я Миколу, він - мене.

І ти була щаслива із Іваном.

Я вірю в тебе. Жах, він промине.

Підуть з душі розбраття і тумани.

 

Пойми, родная, где бы ты ни жгла,

В Чернигове, Херсоне, Запорожье...

О Боже, ядовитая стрела!!!...

Сестричка, ведь тебя отравит тоже!!!...

 

Навіщо ти?.. Миколу не віддам!..

Так важко дихать... Люба, будь щаслива...

Я не бажаю смерті ворогам...

Хай зацвіте в садочку нашім слива...