СИЛУЕТ

ТВОЙ СИЛУЭТ

(Олен Екатерина)

 

Твой силуэт - как луч моих потерь,

В январской стуже силы возрождаешь,

Ты мой любимый вестник зимних дней,

Цветущую весну напоминаешь.

 

Твой аромат парфюма в темноте,

Пленит жестокой пыткой, истязанием,

И прелесть роз нежнейших на столе,

Пригрезилась прелюдией свиданья.

 

Я в одиночестве заманчивых причуд,

Жду пленницей: в холодной, тусклой ночи,

Боль неизбежности разлуки - я кричу!

И просыпаюсь - вся в слезах воочию.

 

Как будто гром с небесной высоты:

Ты взял на зимний рейс билет ко мне,

Наша любовь всегда -хрустальные мосты

Теперь не отпускаю-нужен мне вдвойне.

 

СИЛУЕТ

 

Твій силует - як промінь втрат моїх,

В січневу студінь сили відновляєш,

В зимові дні, мій любий чародій,

До нас весну квітучу привертаєш.

 

Твій аромат парфуму у пітьмі,

Так полонить жорстоким катуванням,

Й краса троянд ніжніших на столі,

Нагадує прелюдію кохання.

 

На крилах примх вабливих я лечу,

Чекаю бранкою морозяної ночі,

Біль неминучості розлуки – я кричу!

І прокидаюся - в сльозах на власні очі.

 

І раптом - грім небесний з висоти:

Ти взяв квиток до мене – я жду стрічі!

Наша любов – це з кришталю мости,

Тепер не відпущу - ти став дорожче вдвічі!