Лев Толстой--Левко Дебелий

А ще у нас Левко Дебелий,

То по москальскi Лев Товстий

Вiн полюбляв мадмуазелей,

Кружляв по вулицях босий.

Дебелий жив в Яснiй Полянi,

Не жер нi м′ясa, та нi птах,

Охоче грав на барабанi,

Та залицявся до дiвах.

Його дружину звали Софа,

Вона йому зварила кофе,

Вона була жiнка свiдома,

Помер Дебелий вiд судоми.

Його з салютом поховали,

А потiм хутко повставали,

I, розриваючи кайдани,

Уперше вийшли на майдани.

У бiй веде Левко Дебелий,

Його вiрши гучнiш шрапнелей,

Тому що українська мова,

Всiх мов iснуючих основа!

отрывок из героической поэмы "Ще не вмерла Украина!!!"

­­­Лев Толстой--Левко Дебелий