Межова, Тобі щастя дарує вірші

Наймолодша моя, з не юначих небес,

Ти й сьогодні вражаєш красою ланів,

Хлібодарів душею, перлина чудес,

Хоч знайома тобі й полоса... з полинів.

 

Ти, у серці моєму навічно, душі...

Незабутні, щасливі у праці, як Ненька,

Межова, Тобі щастя даруєм вірші,

Мила, шану, мрій успіх, звитягу. Рідненька.

 

Від Петровських степів, до Махна чабреців,

Від Донецька копрів, до Мечетної меж,

Маєш простір, та землі родючі отців,

Маєш славу козацтва, тебе не минеш.

 

Промайнуть дні віки, ніби потяг в тім сні,

Що тривожить тебе, незбагненним крилом...

Бо він мчить твоїх дочок, синів... навесні,

До далеких країн, ті в імлі, - за селом.

 

Ти, у серці моєму навічно, в душі...

Незабутні, щасливі у праці, як Ненька,

Межова, Тобі щастя дарує вірші,

Мила, шану, мрій успіх звитягу. Рідненька.