К. Марло В.Шекспір Сонет 81

Писати, епітафії тобі,

Мені. Земля і небо приймуть кращі.

Надгробків наших вітряність в журбі,

У забутті, чекає лихо з пащі.

 

Безсмертя всім дають: Бог, сором все ж...

Померти й правити умами, так,

Землею буду... вранці, трунок меж,

Оплакує небес росою всяк .

 

В очах замруть віршовані рядки:

На мовах багатьох, несуть, як сагу,

Зиск - суть істоти... Краще, навзнаки,

Зірки побачиш.., не папір - повагу.

 

Моє перо для вічності небес;

Вуста чекають пам'ять вічних мес.